Міжнародний культурно-освітній проект

Культурно-освітній візит до Європи

 

У ДРЕЗДЕН ПОВЕРНУЛИСЯ ФАРБИ




У ДРЕЗДЕН ПОВЕРНУЛИСЯ ФАРБИ

   Польща провела нас похмурою погодою, Німеччина зустріла яскравим сонцем. Основна ознака німецької землі нині – сучасні вітряки. Минулого року після аварії на японській атомній електростанції  „Фукусіма-1” бундестаг затвердив план відмови від ядерної енергетики.  І на сьогодні половина АЕС у Німеччині вже зупинено. Замість них зведуть теплові електростанції на газі й вугіллі. Депутати вирішили також будувати більше вітряків.

   У Німеччині вже є навіть перше місто -  Морбах, що перейшло на екологічні види енергії. Як це все відбулося? Засоби масової інформації повідомляли, що на колишньому складі американських бомб часів холодної війни біля Морбаха 2001 року звели 14 вітрогенераторів, біогазову установку на коров'ячому гною та силосі й поле сонячних батарей, площею 4 квадратних кілометри.  А до 2020 року тут планують звести ще 14 вітряків, і місто нарешті стане енергетично незалежне. Це дуже добре, але самі німці стверджують, що у цьому нововведенні є і мінус - це туризм. Багато людей шукають відпочинок на природі, а вітряки, які видно здалеку, псують краєвид, так вони пояснюють негатив. А як на мене, яка власне ніколи не бачила таких велетнів-вітряків, то це навіть пікантно. І під час поїздки автобусом я розглядала їх у вікні з неабиякою цікавістю.

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

На календарі 2012 рік. І вирушаючи до Німеччини, аж ніяк не хотілося думати про події більш ніж шістдесятирічної давності – Велику Вітчизняну війну. Але у Дрездені не вдалося цього обійти.

 

  У місті було тепло і сонячно. Тихо несла свої води Ельба. Спокійний, мирний день субота. Але в очі на вулицях біля центральної – Театральної – площі відразу кинулася велика кількість поліцейських. Можливо, з хвилини на хвилину Дрезден відвідає Папа Римський, чомусь закралася думка. Та справа була в іншому.

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

Як з’ясувалося, у центр міста сходилося населення на мітинг, присвячений трагічним подіям 13 лютого 1945 року. Саме того дня після десятої вечора кілька сотень переважно британських бомбардувальників з'явилися в безхмарному небі над Дрезденом. Як стверджують очевидці тих подій, п’ятнадцять хвилин знадобилося військовим, аби майже вщент зруйнувати місто на Ельбі. Ще за кілька годин відбулася друга атака, яка спричинила всеохоплюючу пожежу, жертвами якої стали понад двадцять тисяч людей.

 

   Про військову доцільність руйнації Дрездена історики сперечаються донині. Одні стверджують: „Без сумніву, бомбардування міста завдало удару й націонал-соціалістам Німеччини. Вже за три місяці, як відомо, так званий "третій рейх" підписав беззастережну капітуляцію”. А інші мають протилежну думку - це місто не несло ніякої військової загрози ні військам союзників, ні радянським військам. То для чого було платити такою кількістю жертв – мирного німецького населення?!

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

На мітингу, де зібралося декілька сотень німців, з імпровізованої сцени очевидці подій війни згадували той страшний день, а молодь говорила про недопущення тих жахів. На великому електронному табло красувався напис: ”У Дрезден повернулися фарби”.

 

  Цікава деталь. Місцеве населення, вшановуючи події 13 лютого 1945 року, зібралося на мітинг 18 лютого. Як ви думаєте, чому? Відповідь досить проста. Нинішнього року 13 лютого випало на робочий день. А для німців робота – свята справа, і залишити її вони аж ніяк не можуть. Тому вшанувати подію минулого дрезденці вирішили в неробочий день – 18 лютого.

  Так, сьогодні  Дрезден -  яскраве, багате на зелень місто. У лютневі дні, на вулицях його  ялини, самшит, туї, а уявляю, як весною розпустить листки велика кількість дерев...

  Сучасні споруди вміло поєднуються з старовиною. Найкрасивіше і найпопулярніше місце у дрезденців і туристів – Театральна площа – Театерплац, як називають її німці. У її центрі – памятник королю Іоганну, який відомий як перекладач „Божественної комедії” Данте. А оточують площу величаві церкви, палаци, споруда Опери і, звичайно ж, картинна галерея. Тоді, у 1945 році, всі ці будови було вщент зруйновано, але педантичні і працелюбні німці поступово, по камінчику все відреставрували і відновили.

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

Дрезденська картинна галерея. Заснована в 1560 році. Розташована в спеціальному приміщенні палацового ансамблю Цвінгер. Так іменується комплекс старовинних споруд. А насправді крім галереї полотнів живописців минулого у цих величних хоромах  вміщується ще й виставка старовинної зброї і обладунків (доспехи – рос. мовою) та старовинного фарфору. Вартість квитка у галерею – дев’ять євро. Безкоштовно проходять школярі та журналісти. А студенти сплачують меншу вартість. І такі пільги існують і для місцевого населення, і для іноземців. А ось за користування „кишеньковим електронним гідом” -   три євро повинні платити всі. Що це таке?

 

  Дуже корисна для іноземця річ. Якщо ви відвідуєте галерею групою, то можна найняти звичайного гіда, який буде зупинятися біля кожної картини і детально розповідатиме про неї. Якщо ж ви подорожуєте сам, то варто, раджу, брати „кишенькового електронного гіда”. Користування ним коштує три євро. Він щось на зразок рації, яка розміром як мобільний телефон, з навушником. Приміром, підходите до якоїсь картини, на ній обовязково стоїть номер, вводите цей номер у апарат, одягаєте навушники вибираєте мову (української там немає, але у пригоді стане й російська),  і слухаєте всю потрібну інформацію про полотно. А ось фотографувати у картинній галереї, або як ще її називають Галереєю старих майстрів, категорично забороняється.

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

Найвідоміша картина у тут – „Сікстинська Мадонна” Рафаеля. Таємна влада матері, що несе свою дитину людям, - її тема. Виконана вона маслом на полотні. Ось „електронний гід” і розповів мені детально цю інформацію, а також те, що  500 років тому Папа Римський Юлій ІІ доручив написати „...Мадонну” майстру епохи Відродження Рафаелю. Художник виконав прохання Святішого. Згодом,  у 1754 році,   полотно придбано Августом III Фрідріхом за близько 20 000 цехінів (70 кілограмів золота). Розмір його 265196 сантиметрів. Картина майже повністю займає одну з стін. Вона -  один з найвідоміших творів італійського Ренесансу. Під час Другої світової війни гітлерівське керівництво заховало картину разом з іншими цінними творами в сховищах. У травні 1945-го радянські війська знайшли «Мадонну» у штольні неподалік від Дрездена. Після війни картина знаходилась на реставрації в Москві і в 1955 році була повернута разом з іншими картинами у Дрезден.

 

   А хіба можна передати враження від перегляду „Дінарія кесаря” Тіціана, „Спящої Венери” Джорджоне,  „Автопортрету з Саскією на своїх колінах” Рембрандта, „Трьох старших дітей короля Англії Карла І” Антоніо Ван Дейка (від цієї картини взагалі залишилася в захваті)... Все це варто побачити!

  Крім експозиції живопису мені дуже сподобалася виставка старовинної зброї та обладунків. І до цього часу не можу зрозуміти, як вдавалося лицарям носити такі металеві шоломи та кольчуги, вагою далеко за десять кілограмів. Та й коней від ворожих списів та мечів зберігали саме ці обладунки з металу. Навіть дітей тоді примушували носити такий зовсім не дитячий одяг з металу.  У залі, де старовинна зброя та все це демонструється, було відчуття, ніби потрапила у світ середньовікових турнірів, відважних лицарів та прекрасних дам.

  

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

А залишивши стіни картинної галереї, опиняєшся на вулиці сучасного Дрездена. Поспішають у справах німці, поважно прогулюються численні туристи. Увагу останніх особливо привертають „живі статуї”. Побачивши іноземців, актори завзято їх вітають і охоче позують перед фотокамерами, звичайно ж, за гроші.

 

 

  Одне з улюблених місць туристів – тераса  Брюля. Великий Гете назвав її „Балконом Європи”. З неї відкриваються прекрасні краєвиди – чисті води Ельби, прогулянкові кораблі, ошатна набережна з лавочками, на яких відпочивають дрезденці, величний міст Августа, що з’єднує Старе і Нове місто. А на самій терасі красується пам’ятник... серцю. Цікаво, чи є ще в якійсь країні щось подібне?

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

Приваблюють гостей міста і цікаві скульптури, мабуть, взяті з образів самих дрезденців, біля численних кафе та ресторанів. Які своїм ласкавим поглядом запрошують зайти і посмакувати чимось смачненьким. Побачивши біля такого закладу милу бабусю у капелюшку, яка сиділа на стільці, тримаючи в одній руці чашку, а в іншій якусь здобу на тарілочці, не втрималися і ми з подругою та відчинили двері.

 

   І відразу з гамірної вулиці потрапили у спокійну, затишну атмосферу. Пара, чоловік та жінка похилого віку, пили з бокалів вино і про щось перешіптувалися французькою мовою. За сусіднім столом сидів гурт молодих американців. Ми з подругою, змішуючи англійські та німецькі слова, замовили каву еспресо ( міцна кава, зварена за допомогою нагрітої насиченої водяної пари, пропущеної через обсмажені, дрібно мелені зерна кавового дерева, примітка автора) та вишневий пиріг. Хто ми і звідки, офіціантка, мабуть, зрозуміла відразу, бо разом з замовленням принесла нам, як подарунок від закладу, і по цукерці „Мишка косолапый», які випускає Московська кондитерська фабрика. Ці цукерки я добре пам’ятаю з свого,„радянського”, дитинства, а ось зараз у продажу так і не знаходжу. Словом, що ми „русские” (так іноземці називають всіх вихідців з Радянського Союзу), нас вирахували відразу.

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-2
 

І ставлення у німців до нас цілком доброзичливе. Якщо, приміром, ви заблукали у місті, кожен перехожий, до якого ви звернетеся за допомогою, обов’язково зупинеться і буде старатися вам допомогти.

 

  Давній і сучасний Дрезден посміхається сонцю. Сюди дійсно повернулися всі фарби радуги.



Читать полностью: http://h.ua/story/351394/#ixzz1oolBAqR7



Создан 11 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником