Міжнародний культурно-освітній проект

Культурно-освітній візит до Європи

 

НА БАТЬКІВЩИНІ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА




НА БАТЬКІВЩИНІ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА 

 

 

 „Велика доба потребує великих людей” – саме ця фраза починає безсмертнийроман видатного чеського письменника Ярослава Гашека „Пригоди бравого вояка Швейка”. Чи великі ми, українці, люди? Чи живемо ми у велику добу? Ці питання почали мене хвилювати після перших декількох хвилин перебування у Празі. 

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

Хоча у столиці Чеської Республіки того, лютневого, ранку світило сонце і була плюсова температура, та холодний вітер пронизував майже до кісток. Вирішили з подругою перед початком подорожі випити кави у вуличному кафе. Після декількох слів з офіціанткою, на які обличчі з’явилася посмішка: „Так ви з України!”. Розговорилися. З’ясувалося, що ще десять років тому вона приїхала сюди на заробітки з Львівської області. Вийшла  заміж за чеха та так і залишилася.

 

 - А що робити в Україні?! Роботи там немає.., - зітхнула вона.

  - Що ви набираєте на цю Україну?! Там все добре! – втрутився у розмову молодий чоловік, що стояв неподалік.

  - А ви звідки? – запитала його.

  - З Миколаєва. Приїхав на заробітки. Три місяці працюю у Празі, потім їду додому, а через три місяці знову повертаюся, - пояснив він, додавши, що заробітки його тут невеликі, бо заробляє щодня лише, розносячи серед туристів запрошення на екскурсії.

   

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

Хотілося запитати його, то чому не кине чужу країну і не повернеться на Україну. Та, більш всього, розмова тоді б перетворилася у дебати. А так не хотілося витрачати дорогоцінний час на це!...

 

   Згодом переконалася, що у Празі дуже багато українців – і заробітчан, і туристів, адже на кожному кроці доводилося чути українську і російську мови. Спочатку дивувалася, а потім вже сприймала це, як належне.

  Та Прага все ж чеська столиця, і чеський дух та історія витають скрізь. Візьмемо до прикладу найгарнішу і найстарішу площу Праги — Староместську.. Це магічний квадрат столиці Чехії, де розташовані символи країни — легендарний годинник Орлой на Староместській ратуші, дім «У хвилини», «Шторхів дім», костел Святого Мікулаша (Миколая), Костел Діви Марії, пам’ятник проповіднику, мислителю, ідеологу чеської Реформації Яну Гусу.

  Цікава історія годинника Орлой. Він -  один із найвідоміших у цілому світі астрономічних годинників. Змонтований  у 1410 році, і є творінням майстра Мікулаша, а пізніше вдосконалений Яном Руже. За легендою, годинникарю (за різними версіями — чи то першому, чи другому) викололи очі, оскільки влада остерігалася, щоб в іншому місті він не створив куранти, гарніші за празький Орлой. Коли цілковито сліпий майстер знову піднявся на ратушу, то помстився своїм кривдникам – викрутив якийсь механізм, і  годинник зупинився на цілих сто років.

  

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

У ці дні Орлой діє і успішно показує  мешканцям столиці точний час! А крім цього збирає біля себе сотні й сотні туристів. Щогодини вони завмирають перед Староместською вежею, скеровуючи вгору свій погляд і об’єктиви відео- та фотокамер, щоб побачити та зафіксувати виставу, що вже триває п’ятсот років, - кукурікає півень, у двох віконцях проходять  фігурки дванадцяти апостолів…

 

  Праворуч від ратуші - дім XV століття — «У хвилини». Тут якийсь час мешкав Франц Кафка. Будинок прикрашає сграфіто на теми міфів і біблійні сюжети…

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

А пройшовши вище від Староместської площі вийдете на вулицю Празьку. Вона майже точна копія однієї з вулиць столиці Франції. Ще одна частинка Парижа оселилася у цьому місті неподалік Катедрального собору Святого Віта. Це зменшена версія Ейфелевої вежі — Петринська оглядова вежа. Її було зведено за ініціативи членів Клубу чеських туристів у 1891 році після їх відвідин Всесвітньої виставки в Парижі. Висота вежі разом із телевізійною антеною становить 80 метрів. Французи кажуть, що їх вежа краща і вища, на що чехи жартома відповідають: «Якщо порахувати від рівня моря, то твердження буде сумнівним».

 

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

А символ чеської столиці — Карловий міст. Це найстаріший міст у Празі. Його попередника — кам’яний Юдіфів міст — у 1342 році знесла повінь. Відомо достеменно, що 1357 року 9 липня о 5 годині 31 хвилина Карл IV заклав перший камінь майбутньої гордості столиці. Астрологи навіть вирахували, коли найкраще розпочати спорудження мосту, який момент для цього буде найщасливішим. А його будівництво тривало майже сто років. Кажуть, для забезпечення міцності будівельного матеріалу звозили яйця з цілої Чехії.

 

 

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

 

 Спочатку міст називався Празьким і лише у 1870 році отримав назву свого засновника. Він з’єднує два береги Влтави, дві частини Праги — Старе Місто і Малу Страну. Вікіпедія стверджує, що міст опирається на 16 арок із тесаного піщаника, його ширина — 9,5 метра, а довжина 520 метрів. Він належить до найдовших мостів Європи. Виходи з двох сторін прикрашають Староместська та Малостранська вежі, що свідчать про колишнє стратегічне значення мосту… 

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

Спочатку єдиною оздобою споруди був хрест. Наприкінці XVII століття міст почали прикрашати скульптурами. Більшість із них встановили протягом двохсот наступних років. І зараз їх налічується 30. (Слід зауважити, що це копії скульптур, оригінали законсервовані). Очевидно, найпопулярнішою серед них є постать Святого Яна Непомуцького, встановлена 1683 року. П’єдестал аж блищить від рук тих, хто приходив зі своїми проханнями й проблемами до святого… Кажуть, якщо загадати бажання і торкнутися цих зображень, то протягом року воно обов’язково збудеться. Пражани застерігають, що це бажання має бути нематеріальним. А чи не набридає святому щодня вислуховувати і здійснювати тисячі бажань? Та не втрималася і я, погладила зображення і загадала бажання. А потім кинула у чисті води Влтави монетку, знову з бажанням...

 

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

А зійшовши з мосту і пройшовши маленькою вуличкою, натрапите на, не знаю як навіть сказати, чи то скульптури, чи то пам’ятники двох чоловіків, які... пісяють. Але не просто справляють свою нужду, а й викреслюють струменями певні літери. Мені доводилося бачити у Брюсселі статую хлопчика, який пісяє. Це, вважаю, шедевр, а ось ці два чоловіки... Нічого привабливого в них не знайшла, та це лише моя думка, бо біля скульптур все ж збираються численні туристи. А екскурсоводи обовязково розповідають їм байку: якщо у струменях помити якусь монетку та покласти її до гаманця, то станете багатими. Бажаючі обмиту монетку – чи то центи, чи то євро, чи то крони – знаходилися. До речі, Чехія, як Польща, залишила у користуванні свою місцеву валюту – крону.

 

  Створив цих „чоловіків”, висотою більше двох метрів, художник і скульптор із Чехії Девід Черний. Компютер же керує електромоторами, які, у свою чергу, рухають частини цих бронзових скульптур.

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

Зовсім поряд біля них зайшли з друзями у невеличкий бар скуштувати знамениту чеську страву –  запечену ніжку свині. Одній людині з’їсти таку порцію не під силу, бо вага її від 800 грамів до більш ніж кілограма. Як дізналася потім, рецепт її приготування досить простий. Беремо ніжку свині, бажано передню. Варимо у підсоленій воді з морквиною та цибулиною годину. Потім витягуємо і натираємо аджикою або хмелями-сунелями з олією. Залишаємо на 2-8 годин промаринуватися. А вже тоді запікаємо у духовці до рум’яної шкірки.

 

   У барі цю страву подали нам на великій тарілці разом майонезом і гірчицею, з натертим хроном, маринованим гострим перцем та квашеною капустою. Не обійшлося і без пива – напою, яким славиться Чехія.

   

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4
 

А на зворотному шляху вирішили зайти на найвужчу вуличку Праги. На ній навіть мені з своєю малою вагою пройти було незручно. А якби ще хтось зустрівся на шляху, не розминулися б! Тому з обох сторін вулички є світлофор. Вмикає його сам перехожий, повідомляючи „Почекай!” того, хто збирається йти назустріч.

 

   Вже майже прощаючись з Прагою, бігали з подругою по численним сувенірним лавках. І зовсім випадково потрапили у цікавий дворик. Серед нього були високо підвішені величезні... пістолети. Що вони символізували, не відомо, але іноземці азартно під ними фотографувалися.

 

НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСТОРАХ-4

Це були і мої прощальні з Прагою фото. Місто запалило вогні, а наша група вирушала через Польщу додому, на Україну.

 

  



Читать полностью: http://h.ua/story/351665/#ixzz1oolmztSI



Создан 11 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником